Минають дні за днями, летять роки за роками, а пам’ять про своє дитинство, про рідну школу – незабутня. Скільки б років тобі не було, завжди хочеться хоч на хвилину повернутися до школи, сісти за улюблену парту, пройтися знайомими коридорами. Все це навіює безліч приємних спогадів, які у деяких людей виливаються у вірші, як, наприклад, у нашого випускника, творця і поета, Віктора Могильницького…

Вже школу рідну не впізнати.

Не та, що була, як колись.

З любов’ю , друже, подивись!

Подвір’я втоплене  у квітах,

Фонтанчик навіть в гору б’є.

Це відбивається на дітях –

Хороша зміна нам росте!

Тут дуже гарні педагоги,

У душі сіють безліч знань.

Ведуть дітей, неначе Боги

В країну мрій і сподівань.

Щоб повернутися крізь роки,

З далеких пройдених доріг.

Сюди вернути свої кроки,

Щоби вклонитись вам до ніг.

Стоїть палац понад горою

Це Братська школа номер два!

Вона весела дітворою.

Їй вдячні ці мої слова!