Від Віктора Могильницького
Минають дні за днями, летять роки за роками, а пам’ять про своє дитинство, про рідну школу – незабутня. Скільки б років тобі не було, завжди хочеться хоч на хвилину повернутися до школи, сісти за улюблену парту, пройтися знайомими коридорами. Все це навіює безліч приємних спогадів, які у деяких людей виливаються у вірші, як, наприклад, у нашого випускника, творця і поета, Віктора Могильницького…
Вже школу рідну не впізнати.
Не та, що була, як колись.
З любов’ю , друже, подивись!
Подвір’я втоплене у квітах,
Фонтанчик навіть в гору б’є.
Це відбивається на дітях –
Хороша зміна нам росте!
Тут дуже гарні педагоги,
У душі сіють безліч знань.
Ведуть дітей, неначе Боги
В країну мрій і сподівань.
Щоб повернутися крізь роки,
З далеких пройдених доріг.
Сюди вернути свої кроки,
Щоби вклонитись вам до ніг.
Стоїть палац понад горою
Це Братська школа номер два!
Вона весела дітворою.
Їй вдячні ці мої слова!