Якось до козаків турків приганяли
ІСТОРІЯ ПРО КОЗАКІВ НА НОВИЙ ЛАД
Колективна робота учнів 6 класу,
керівник Силенко О.В., вчитель історії
Після бою щирого в полон забирали.
Турок – хлопець хоч куда:
Чорні вуса, борода.
Розказав він козакам,
Що в Туреччині – султан,
І на тюркському роздоллі
Дівчина – краса в неволі.
Коса довга, чорні очі,
Мов зіронька серед ночі.
Як почули про небогу,
Вирушили ми в дорогу,
У далеку сторону,
Так би мовить, Туреччину .
Їхали не день, не два,
А, можливо, півгода.
Злізли з коней, подивились,
Богу – батьку помолились.
Але що ж це за гора?
Глип – це піраміда фараона.
Коні наші притомились,
До піраміди притулились,
Вирішили й ми спочить.
Де ж вечеря? Що варить?
Наварили куліша,
Пригощали Тутмоса.
За вухами аж лящало,
Єгиптян всіх пригощали.
Обіцяли дать підмогу
Визволити із полону:
«Якщо солі привезете,
Військо наше поведете».
Їхали ми знову
Не день, не два,
А можливо півгода.
На чумацький шлях попали,
Мушкетерів пострічали.
Нам вони розповіли,
Звідки, де і хто вони.
Шлях до Криму показали,
Щастя й вдачі побажали.
На великому базарі
Солі ми накупували
І поїхали назад
Єгиптянам сіль віддать.
Дали нам за це волів,
Ще й в придачу пожитків.
Вирушили ми в дорогу
Шукать дівчину – небогу.
Їхали волами
Не день, не два,
А , можливо, півгода.
Коли чуєм, щось пищить,
Блимає, гуде, тріщить.
З неба падає кругляк
Нам під ноги просто «Шмяк».
Звідти вилізли вони:
Малі, лупаті та смішні.
Про пригоди наші знають
Добрим людям помагають.
Тож і нам допомогли
І до турків «відвезли».
До султана ми попали.
Грали, весело співали,
Зіллям всіх понапували,
Коли турки полягали.
Від темниць ключі покрали.
Відімкнулись п’ять кімнат, ми
І побачили в темряві
Дівчину, ту, що шукали…
Та красуню… не вгадали…
То не дівчина була,
А якась баба стара,
Адже ми її шукали
Не рік, не два, а, можливо, піввіка.
Вірш цей нашим козакам,
Вірним лицарям й захисникам
З Любов’ю написали ми,
Про них ми пам’ять зберегли.