Братський заклад ЗСО І-ІІІ ступенів №2
Педагогічний колектив Братської школи
Педагогічний колектив
1й клас
1 клас
2-А клас
2-А клас
2-Б клас
2-Б клас
3 клас
3 клас
4 клас
4 клас
5-А клас
5-А клас
5-Б клас
5-Б клас
6 клас
6 клас
7-А клас
7-А клас
7-Б клас
7-Б клас
8 клас
8 клас
9-А клас
9-А клас
9-Б клас
9-Б клас
10 клас
10 клас
11 клас
11 клас
Думка в подарунок
Філософія життя:
той, хто думає, що може обійтися без інших, дуже помиляється.

Але той, хто думає, що інші не можуть обійтися без нього, помиляється ще більше.
Ми – це не безліч стандартних «Я»,
а безліч всесвітів різних.

В. Симоненко

Якщо ви об’єднаєте свої думки з думками інших людей,
то ваш розум породить такі думки, яких у вас ніколи ще не було.

Д. Максвелл

Не знаєш, куди йти –
Шукай тих, хто знає!
Намагайтеся бути хоча б трохи добрішим
– і ви побачите, що не зможете вчинити інакше.

Конфуцій

Справжній оптимізм базується не на переконанні, що все буде добре,
а на переконанні, що не все буде погано.

Жан Дютор

Допомогти можна тільки тому,
хто цього хоче.

Павло Загребельний

Багато чого я навчився у своїх наставників,
Ще більше – у своїх товаришів, та найбільше – у своїх учнів

Із Талмуду

postheadericon Якось до козаків турків приганяли

ІСТОРІЯ ПРО КОЗАКІВ НА НОВИЙ ЛАД

Колективна робота учнів 6 класу,

керівник Силенко О.В., вчитель історії

Якось до козаків турків приганяли

Після бою щирого в полон забирали.

Турок – хлопець хоч куда:

Чорні вуса, борода.

Розказав він козакам,

Що в Туреччині – султан,

І на тюркському роздоллі

Дівчина – краса в неволі.

Коса довга, чорні очі,

Мов зіронька серед ночі.

Як почули про небогу,

Вирушили ми в дорогу,

У далеку сторону,

Так би мовить, Туреччину .

Їхали не день, не два,

А, можливо, півгода.

Злізли з коней, подивились,

Богу – батьку помолились.

Але що ж це за гора?

Глип – це піраміда фараона.

Коні наші притомились,

До піраміди притулились,

Вирішили й ми спочить.

Де ж вечеря? Що варить?

Наварили куліша,

Пригощали Тутмоса.

За вухами аж лящало,

Єгиптян всіх пригощали.

Обіцяли дать підмогу

Визволити із полону:

«Якщо солі привезете,

Військо наше поведете».

Їхали ми знову

Не день, не два,

А можливо півгода.

На чумацький шлях попали,

Мушкетерів пострічали.

Нам вони розповіли,

Звідки, де і хто вони.

Шлях до Криму показали,

Щастя й вдачі побажали.

На великому базарі

Солі ми накупували

І поїхали назад

Єгиптянам сіль віддать.

Дали нам за це волів,

Ще й в придачу пожитків.

Вирушили ми в дорогу

Шукать дівчину – небогу.

Їхали волами

Не день, не два,

А , можливо, півгода.

Коли чуєм, щось пищить,

Блимає, гуде, тріщить.

З неба падає кругляк

Нам під ноги просто «Шмяк».

Звідти вилізли вони:

Малі, лупаті та смішні.

Про пригоди наші знають

Добрим людям помагають.

Тож і нам допомогли

І до турків «відвезли».

До султана ми попали.

Грали, весело співали,

Зіллям всіх понапували,

Коли турки полягали.

Від темниць ключі покрали.

Відімкнулись п’ять кімнат, ми

І побачили в темряві

Дівчину, ту, що шукали…

Та красуню… не вгадали…

То не дівчина була,

А якась баба стара,

Адже ми її шукали

Не рік, не два, а, можливо, піввіка.

Вірш цей нашим козакам,

Вірним лицарям й захисникам

З Любов’ю написали ми,

Про них ми пам’ять зберегли.