Сиджу і думаю, як добре було жити,

Коли не було в нас війни…

Цвіло навколо, все буяло,

І люди в мирі й спокої жили.

Та ось прийшла напасниця лукава,

І все немов зів’яло на землі…

Вона забрала в когось батька,

В когось – матері, і все немов

Завмерло навкруги

Неначе зупинився час…

Дітей нещадно убивали,

Ніхто нікого не жалів…

В гаю пташки більш не співали,

І було чути тільки дзвін…

Та дзвін той був не від дитячих голосів,

Не від веселого переклику пташок,

А від страшних гармат військових…

Війна немов хвороба, нещівна,

Безжалісна, жорстока й зла…

Як ниє моє серденько за Україну любу!

Вона була квітуча, сильна, прогресивна,

Та більш вона вже не така… шкода…

Григораш Аліна

учениця 8 класу