Братська загальноосвітня школа I-III ступенів
Педагогічний колектив Братської школи
Педагогічний колектив
1й клас Братської школи
1 клас
2й клас Братської школи
2 клас
3й клас Братської школи
3 клас
4й клас Братської школи
4 клас
5 клас Братської школи
5 клас
6-А клас Братської школи
6-А клас
6-Б клас Братської школи
6-Б клас
7-А клас Братської школи
7-А клас
7-Б клас Братської школи
7-Б клас
8 клас Братської школи
8 клас
9-А клас Братської школи
9-А клас
9-Б клас Братської школи
9-Б клас
10 клас Братської школи
10 клас
11 клас Братської школи
11 клас

postheadericon Історія рідного краю

Внесок Живковичів у розвиток Братського

Існує декілька версій появи Братського. На наш погляд, найбільш вірогідною є версія, що поселення виникло на початку XVIII ст. на козачій переправі через р. Мертвовод по шляху на Соколи (сучасний Вознесенськ). Існує версія, що тут тримав свій шинок єврей Мошко, а отже це був його хутір. Пізніше сюди почали переселятися козаки, які і дали поселенню сучасну його назву. Імовірніше всього, що ця назва пішла від слова «братчики», як іменували один одного при звертанні козаки.

Доказом того, що вже на початку XVIII ст. на Мертвоводі існував запорозький зимівник служить межовий запис від 22 жовтня 1705 року між Росією й Туреччиною, здійснений біля ріки Бугу російським думним дяком Омеляном Івановичем Українцевим і турецьким пашею Ефенді Коч Мегметом, у якому ми вперше зустрічаємося з точним більш-менш детальним визначенням границь запорізьких вольностей.

Очевидно, що лінія кордону перетинала Мертвовод саме в тому місці, де розташовувалась переправа через цю річку, тобто на місці сучасного Братського.

Але як би там не було, а в кінці XVIII ст. Братське переходить у володіння російського генерала сербського походження Живковича. Сталось це після російсько-турецької війни 1768-1774 рр., під час якої два турецькі полки, створені з молдован, сербів, болгар, українських козаків, які жили за Дунаєм, перейшли на бік Росії. По закінченні війни за вірну службу на боці Росії їм надали землі на правому березі Південного Бугу. Скаржинський отримав у володіння с. Скаржинку (тепер Трикрати), Уктич – с. Укотичеве (Лісове), а Живкович – с. Братське.

Оселившись у Братському, Ілля Петрович Живкович почав будувати собі у 1798 році великий будинок на горі над Мертвоводом (сьогодні це приміщення Братської ЗОШ). Із «Обліково-оцінювальної відомості будівель, споруд і підсобних підприємств, що входять до складу садиби колишньої Ерделі (правнучки Іллі Петровича) при селі Братському Братського району» за 1920-ті роки дізнаємось, що головний будинок, в якому проживав Ілля Петрович, був триповерховий, збудований із цегли на кам’яному фундаменті, мав залізний дах, дерев’яну підлогу. В ньому було 26 кімнат, 41 вікно, 35 дверей. Все ж помістя складалося із 4-х житлових будинків, будинку-театру і 2-х сараїв.

Не можна обійти увагою факт, що Живковичі по-своєму любили Братське і турбувалися про його розвиток. Поруч із маєтком, на місці невеликого дубового гаю, було посаджено величезний парк, який було сплановано таким чином, що в центрі алеї парку утворювали гігантську літеру «Ж». В парку був літній театр, бесідки, площа для літніх балів з місцем для оркестру, човнова пристань та пляж на злитті Костуватої з Мертвоводом.

Щоб розвивалася торгівля і ремесла, поміщик надавав певні пільги для оселення в Братському міщан, надавав їм землі під будинки та магазини, окрай села на площі 8 десятин було організовано ринок. Крім того було організовано будівництво вітряків, водяного млина, олійні, чинбарні тощо. Як наслідок, у 1828 р. Братське отримало статус містечка. На той час у ньому нараховувалось 77 кріпацьких дворів, 42 міщанські, та два дворянські. А всього було 586 жителів. Містечко зростало досить швидко і по даним на 1859 р. уже мало 121 двір і 796 жителів. Неабиякі прибутки приносила відкрита місцевими євреями гуральня.

Щоб мати до столу свіжу птицю, Живковичі звеліли загатити міцною греблею скелясту балку за горою на схід від Братського, обсадити ставок лісом і побудувати над ним пташню. Тут німці-орендатори Антони вирощували для поміщика гусей, качок, цесарок та іншу птицю. Хутір став називатися Птичим (Антона).

Ілля Петрович Живкович мав доньку Ольгу та двох синів: Михайла та Петра. Михайло був тяжко поранений при обороні Севастополя під час Кримської війни 1853-1856 рр., і помер у 1855 р. у віці 35 років. У Петра ж було чотири сини (Ілля, Микола, Михайло та Олександр) та дві доньки: Клавдія та Віра. Обидві вони вийшли заміж за представників дворянського роду Ерделі: Клавдія Петрівна – за Олександра Олександровича, а Віра Петрівна – за Якова Георгійовича. Поміщицький же маєток у Братському отримав найстарший син Петра Ілліча – Ілля.

Ще при Петру Іллічу Живковичу Братське у 1864 році стало центром однойменної волості Бобринецького повіту Херсонської губернії. А його старший син, Ілля Петрович, доклав надзвичайно багато зусиль для подальшого розвитку містечка. При ньому для волосної управи було побудовано спеціальне приміщення (нині – це приміщення редакції районної газети «Перемога»), приміщення двохкласного Міністерського училища (сьогодні – Братська гімназія), лікарні тощо. За його ж клопотанням казна доручила полковнику Кіліповському закласти біля Братського лісові масиви: Кавказ, Дубова Балка, Прищепівський, Кіліповський.

Падіння кріпосного права в Росії у 1861 р. в значній мірі прискорило збільшення населення Півдня України. Сюди прибували переселенці з губерній Європейської частини Росії, а також центральних губерній України. Так, якщо у 1859 році у Братському нараховувалось 121 двір із загальною чисельністю населення 796 чоловік, то через два десятиріччя, у 1883 році тут був уже 221 двір та 1159 жителів, із них 938 українців, 14 молдован, 201 єврей та 6 чоловік інших національностей. Щоправда на кінець століття населення зменшилось до 934 чоловік.

Основну масу населення складали колишні поміщицькі селяни, які займались в основному землеробством. Євреї, частка яких була досить таки значною (43 господарства), займались торгівлею та ремеслом, ремеслами також займалися і міщани (8 господарств). Стосовно господарських та торгових установ, то вони не вирізнялись якоюсь різноманітністю. В містечку було 3 вітрові та 1 водяний млин, 5 кузень, 3 шинка та 30 торгових лавок. Крім того, тут знаходилось приміщення волосної управи, православна церква та єврейський молитовний дім. По понеділкам збирались базари.

На початку XX ст. у Братському відкрилася ткацька майстерня, що належала поміщику, 1874 року почала працювати парафіяльна школа, в якій навчалося 35 учнів, і лише у 1900 році було відкрито двохкласну школу.

Під час революції 1905-1907 рр. Ілля Петрович разом із донькою Оленою виїхав до Одеси, де в 1907 р. помер. А після революції 1917 року розпочався новий період розвитку Братського.

Отже, дворянський рід Живковичів зробив неабиякий внесок у розвиток нашого селища. Саме завдяки їх небайдужому ставленні Братське стало містечком, волосним центром та досягло неабияких здобутків у соціально-економічному розвитку.

Завантажити презентацію з Яндекс.Диск

Онлайн опитування
Фото/Відео галерея
Шкільні проекти
Думка в подарунок
Філософія життя:
той, хто думає, що може обійтися без інших, дуже помиляється.

Але той, хто думає, що інші не можуть обійтися без нього, помиляється ще більше.
Справжній оптимізм базується не на переконанні, що все буде добре,
а на переконанні, що не все буде погано.

Жан Дютор

Допомогти можна тільки тому,
хто цього хоче.

Павло Загребельний

Якщо ви об’єднаєте свої думки з думками інших людей,
то ваш розум породить такі думки, яких у вас ніколи ще не було.

Д. Максвелл

Намагайтеся бути хоча б трохи добрішим
– і ви побачите, що не зможете вчинити інакше.

Конфуцій

Багато чого я навчився у своїх наставників,
Ще більше – у своїх товаришів, та найбільше – у своїх учнів

Із Талмуду

Ми – це не безліч стандартних «Я»,
а безліч всесвітів різних.

В. Симоненко

Не знаєш, куди йти –
Шукай тих, хто знає!